«Бізнес і права людини» — це ідея про те, що корпорації та інший бізнес повинні уникати вчинення порушень прав людини, таких як право на життя, на належні засоби до існування, їжу, власність, свободу асоціацій, справедливу компенсацію та безпечні умови праці. Таким чином, порядок денний бізнесу та прав людини суттєво збігається з іншими порядками денними, включаючи корпоративну соціальну відповідальність та сталий розвиток. Однак ті, хто працює над різними програмами, можуть не повністю розуміти один одного, оскільки різні наративи часто мають різну мову та точки зору. Налагодження співпраці та спільного розуміння є вирішальними для просування прав людини та покращення соціальних умов загалом.
Нижче наведено лише кілька порядків денних, які перетинаються з бізнесом та правами людини; є багато інших, таких як профспілки та трудові організації, та інші.
Корпоративна соціальна відповідальність
Терміни «корпоративна соціальна відповідальність» та «бізнес і права людини» часто використовуються як синоніми. Однак між ними є відмінності. Обидва терміни стосуються набору дій та обов’язків, які підприємства здійснюють у зв’язку із їх потенційним впливом на суспільство. Представни(ці)ки бізнесу, як правило, використовують мову КСВ і можуть не розуміти різниці між КСВ і бізнесом та правами людини.
Як правило, КСВ більшою мірою користується підходом філантропії, який зосереджується на позитивних внесках або пожертвуваннях. Хоча ці зусилля можуть бути дуже корисними для місцевих громад, КСВ здебільшого не вирішує питання негативних наслідків, які компанія може спричинити або яким може сприяти. Компанії, які використовують підхід КСВ, можуть намагатися «компенсувати» свій негативний вплив, жертвуючи гроші, будуючи інфраструктуру тощо.
Бізнес і права людини, навпаки, зосереджується насамперед на тому, щоб компанії не порушували права людини, у тому числі ті, що викладені в Загальній декларації прав людини. Підхід бізнесу і прав людини визнає, що позитивний вплив в одній області не нівелює негативний вплив в іншій області; наприклад, будівництво школи не скасовує екологічної шкоди, яка має серйозний негативний вплив на членів громади. Підхід бізнесу і прав людини все ще вітає благодійні зусилля та інфраструктурні проєкти, але такі ініціативи мають бути другорядними порівняно з зусиллями щодо уникнення негативних наслідків.
Сталий розвиток
Хоча регіон потребує соціально-економічного розвитку, таке зростання без прав людини за своєю суттю підриває заявлену мету розвитку: покращення життя та добробуту окремих людей і спільнот у суспільстві.
Цілі сталого розвитку, прийняті всіма державами-членами ООН у 2015 році, встановлюють цілі для здорового соціально-економічного розвитку з дотриманням прав людини. Більше 90 відсотків цілей ЦСР пов’язані з конкретними положеннями міжнародних документів з прав людини та стандартами у сфері праці.
Ціль сталого розвитку 17, партнерство для досягнення цілей, визнає роль бізнесу та інших зацікавлених сторін у реалізації ЦСР. У Порядку денному на період до 2030 року зазначено: «Приватна бізнес-діяльність, інвестиції та інновації є основними чинниками продуктивності, інклюзивного економічного зростання та створення робочих місць. […] Ми закликаємо всі бізнеси застосовувати свою креативність та інноваційність для вирішення проблем сталого розвитку». У результаті бізнес-компанії мають подумати, як їхні проєкти та діяльність можуть допомогти досягти цілей ЦСР або, принаймні, уникнути перешкод для прогресу.
Багато країн Східної Європи та Центральної Азії, включаючи Вірменію та Грузію, вимагають від великих компаній участі в проєктах соціального інвестування з метою просування соціально-економічного розвитку. Хоча ці проєкти заохочуються, компанії також повинні переконатися, що вони дотримуються підходу бізнесу і прав людини та уникають негативного впливу на права людини в усіх своїх операціях та діяльності.
Деякі з наведених вище текстів адаптовані з підготовленого Данським інститутом прав людини Інструментарію оцінки впливу на права людини.
Боротьба з корупцією
Корупція має значний негативний вплив на права людини, особливо якщо такий вплив пов’язаний із бізнесом та комерційними інтересами. Бізнес, який втягнутий в корупційні схеми, навряд буде приятгнутий до відповідальності у випадку порушення прав людини та здійснення правосуддя, оскільки відповідні держави-учасниці часто «відмовляються» від розслідування, покарання та запобігання порушенням прав людини з боку таких компаній. Таким чином, порушення прав людини часто продовжуються і залишаються неусунутими.
У відомій справі «Kazakhgate» американський суд визнав Mobil – материнську компанію Tengizchevroil – виплатила мільйони доларів хабарів колишньому президенту Казахстану Нурсултану Назарбаєву. За словами активістів, ці міцні зв’язки нібито допомогли Тенгізшевройлу уникнути серйозних наслідків за незаконну діяльність, зокрема порушення прав.
Охорона навколишнього середовища
Чисте та здорове навколишнє середовище має вирішальне значення для реалізації низки прав, включаючи їжу, воду, здоров’я та санітарію. Токсичне забруднення може призвести до отруєння, смерті та тяжких захворювань, підриваючи права на життя та здоров’я. Погіршення довкілля також може знищити місцеве сільське господарство та засоби до існування, унеможливлюючи громади самостійно харчуватися та підтримувати себе.
Компанії можуть бути основними забруднювачами навколишнього середовища. Наприклад, лише на 100 компаній припадає 71% світових викидів парникових газів. Крім того, компанії можуть використовувати дорогоцінні екологічні ресурси, необхідні для виживання громад та екосистем. Примітно, що майже дві третини всього споживання води йде на виробництво інгредієнтів для корпоративних ланцюгів поставок.
Дослідження Ресурсного центру з бізнесу і прав людини щодо 30 найбільших видобувних компаній у Вірменії, Грузії та Казахстані виявило, що забруднення та погіршення довкілля є найпоширенішою проблемою прав людини, і 83% досліджених компаній зіткнулися зі звинуваченнями у забрудненні. Важливо, що всі 10 найбільших видобувних компаній Казахстану та Вірменії були звинувачені або визнані винними в порушенні екологічних стандартів, що часто призводило до руйнівних наслідків. Щодо п’яти топ-компаній Грузії також були задокументовані порушення екологічних прав. Однак інші п’ять можуть мати вплив на навколишнє середовище, якого ми не знайшли в нашій збірці даних, через відсутність інформації про екологічні ризики, вплив, звітність та моніторинг в країні. Ми вважаємо, що це дослідження свідчить про ширші тенденції у Вірменії, Грузії та Казахстані, а також у регіоні в цілому.
