Керівні принципи ООН з бізнесу і прав людини
Керівні принципи ООН з бізнесу і прав людини окреслюють зобов’язання та відповідальність держав і компаній у сфері прав людини. Керівні принципи надають вказівки щодо того, як запобігти, усунути та виправити вплив на права людини, пов’язаний з бізнес-операціями. Керівні принципи не є обов’язковим законом, і вони не створюють нових юридичних зобов’язань; однак вони ґрунтуються на існуючому праві та принципах прав людини.
Керівні принципи були одноголосно схвалені Радою ООН з прав людини у 2011 році. До складу Ради на той час входили Киргизстан, Угорщина, Польща, Молдова, Росія, Словаччина та Україна.
Керівні принципи ООН складаються з трьох стовпів:
- Обов’язок держави захищати права людини
- Корпоративна відповідальність поважати права людини
- Доступ до засобів правового захисту для постраждалих від порушень з боку бізнесу.
Для того, щоб отримати більше інформації, див. портал про Керівні принципи ООН on the UN Guiding Principles Ресурсного центру з бізнесу і прав людини.
Керівні принципи ОЕСР
Керівні принципи ОЕСР для багатонаціональних підприємств, які є обов’язковими для всіх держав-членів ОЕСР, підтверджують обов’язок держави захищати права людини, у тому числі від третіх сторін, таких як бізнес. Відповідно до Керівних принципів ОЕСР, підприємства повинні: поважати права людини, в тому числі, реагуючи на вплив на права людини, до якого вони залучені; уникати несприятливого впливу на права людини чи сприяти реагуванню на нього; шукати шляхи запобігання або пом’якшення впливу, пов’язаного з підприємством через його ділові відносини; мати політику відданості повазі правам людини; проводити процедуру належної обачності щодо прав людини; і забезпечувати або співпрацювати в усуненні несприятливого впливу на права людини. Поточна версія Керівних принципів ОЕСР значною мірою спирається на Керівні принципи ООН, і обидва інструменти доповнюють один одного.
Керівні принципи ОЕСР активно контролюються та підтримуються національними контактними пунктами (НКП), які, за словами ОЕСР, є «агенціями, створеними урядами, які приєдналися, з метою просування та впровадження Керівних принципів ООН. НКП допомагають підприємствам та їхнім зацікавленим сторонам вживати відповідних заходів для подальшого впровадження Керівних принципів. Вони також є платформою для посередництва та примирення для вирішення практичних питань, які можуть виникнути». НКП можуть отримувати скарги на порушення Керівних принципів ОЕСР. Важливо, що НКП є обов’язковими для країн-членів ОЕСР, а не добровільними.
Фактичне впровадження та ведення справ суттєво відрізняються між державами, і наразі не існує механізму перевірки, який міг би визначати неналежну поведінку з боку держав-членів, якщо її НКП не відповідає стандартам. Крім того, процес подання скарги є «складним і невизначеним», і відносно небагато справ було розглянуто. НКП не мають інструкцій щодо співпраці один з одним або вирішення питання про юрисдикцію, коли справа перетинає національні кордони.
Для більшої інформації див. сторінку про Національні контактні пункти на сайті Global NAPs (Національні плани дій у світі), який був створений Данським інститутом прав людини.
Абзац перший цього розділу адаптований із Інструментарію оцінки впливу на права людини Данського інституту прав людини.
Міжнародне право прав людини
Як Керівні принципи ООН, так і Керівні принципи ОЕСР ґрунтуються на міжнародному праві прав людини, зокрема:
- Конвенції Міжнародної організації праці
- Міжнародний пакт про громадянські та політичні права
- Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права
- Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок
- Конвенція про права дитини
- Конвенція про права людей з інвалідністю
- Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації
- Конвенція про корінні народи та народи, що ведуть племінний спосіб життя
- Міжнародна конвенція про захист прав усіх трудящих-мігрантів та членів їх сімей
- Конвенція про скасування примусової праці
За виконанням цих договорів здійснюють контроль різні договірні органи. Залежно від свого мандату та факультативних протоколів договірні органи можуть отримувати скарги, здійснювати відвідування країн, видавати звіти та направляти конфіденційні запити.
Ви можете дізнатися більше про те, які договори ратифікувала кожна із держав на веб-сайті Офіса Верховного комісара ООН з прав людини.
Див. нашу сторінку про юридичні рамки для отримання більшої інформації.
